vasyl_ruban (vasyl_ruban) wrote,
vasyl_ruban
vasyl_ruban

бережа лотос рубан

ПОМАРАНЧЕВА НІЧ /есе/

  В одну з помаранчевих ночей, коли Олеся Мудрак була незмінною господинею годівниці у офісі Спілки Письменників на Банковій 2, де цілодобово харчувалися учасники Помаранчевої революції, які тримали в облозі Президентську адміністрацію, коротали ми ніч: Анатолій Гай, Василь Рубан та Олеся Мудрак. Олеся розповідала, як вона минулої ночі ходила на межу непримиренності чи примирення поміж першим заслоном бійців-помаранчів і спецназом. Особливо гарними були молоді хлопці за щитами і забралами, і вона їм читала ліричні вірші, а потім розридалася. Підсвічена нічними багаттями повстанців, чудова ридаюча Олеся була живим докором людям по обидва боки барикад. А збоку стояв священник, який і пропустив її на нічийну територію. Потім вона запропонувала нам розповідати по черзі цікаві історії, які кому трапились з жінками. Ми з Анатолієм обмінювались такими історіями, і виявилось, що він воював не лише в Афганістані, а ще раніше у В"єтнамі.

- А ти? - Запитав Анатолій Олесю, і вона розповіла нам трагічну пригоду. Не вдаючись до подробиць, скажу, що ілюзія першого кохання для неї закінчилась страшним шоком, де у її свідомості замаячили стіни монастиря. Але разом з тим, вона була обдарованою дитиною, перемагала на різних дитячих поетичних конкурсах, і любов до літератури врятувала її до мирського життя.

  Зазначимолише, що література - це теж велика ілюзія, але це починаєш розуміти лише в кінці шляху. Потім Олеся одягла військовий френч Анатолія Гая з орденами і медалями і віддала йому пістолет, який вивалився з кишені. Десь о пів на четверту вони з Анатолієм пішли провідати Ігоря Павлюка, який ночував в наметі на Майдані, а я, кинувши ковдру на пачки з "Мівіною", подрімав до ранку, десь там на Хрещатику в наметах чергував і мій син.

  Тож 11.О5.2ОО5 року в Спілці письменників відбувся творчий вечір Олесі Мудрак під назвою "Лірична пауза", члена Спілки письменників і студентки третього курсу КНУ. Вів вечір Петро Іліч Осадчук, прийшло багато шанувальників поетичного слова,і, так як Олеся є особою дуже компанійською, знайома майже з усіма письменниками України - вечір вийшов чудовий.

  Гумор Петра Осадчука був пом"якшений молодістю іменинниці, якій щойно виповнилось двадцять. Олеся обрала собі мідж еротичної поетки, принаймні цей вечір пройшов у такому ключі, хоча, при бажанні, зробивши іншу вибірку, цей вечір можна було б зробити драматичним. Адже навіть в кожному еротчному вірші авторки присутня драма, що робить його динамічнішим і живим, діє закон контрасту.

  Вас відоме почуття жалю, коли дивишся, як на очах дорослішають діти. Було таке відчуття і в мене, коли я порівнював вірші Олесі, опубліковані в останній книжці, із тими, які вона читала на вечорі. Власне, кого здивуєш, всі ліричні поети починали писати вірші в процесі чи після похорону першого кохання, але мало хто зробив з цього літературне ім"я, здобувся на оригінальну метафорику, підніс свою трагічну долю на рівень співпереживання з широким загалом, зробив частиною національної культури.

  Те, що Олеся не даремно провчилася в КНУ три роки, засвідчила присутність поважних пошанувальників, як то:Н.Гнатюк, І.Павлюк, М.Сом, М.Якубовська, С.Вишенський, О.Стусенко, Б.Комар, А.Качан, Г.Герасимюк, Д.Онкович, В. Герасимчук, В.Клічак, О.Жупанський, Я. Орос, О.Воля, Г.Гайовий, М. Семенюк і інші. Окрім авторки, читав її вірші також Народний артист України В. Обручов. Земляки, музиканти з Дніпропетровська, проспівали дві пісні на слова поетки. Колоритною фігурою на вечорі був священник отець Олександр з Дніпропетровська, який оголосив, що Олесю поважають в його приході і подарував ікону. З науковою оцінкою творчості Олесі Мудрак виступив професор КНУ ім. Т. Шевченка А. Мойсієнко та старший науковий співробітник Інституту Літератури Ігор Павлюк, який також подарував О.Мудрак будильник, "який не будить, а збуджує".Проте, як мені здалося, О.Мудрак весь час знаходиться в стані збудження і будить до активного життя як молодих письменників (вона є двигуном літературних п"ятниць в Спілці), так і письменників похилого віку, яких вона жаліє - цілує шанобливо в щоку.

  Треба зауважити, що Спілка письменників така ж небезпечна, як і монастир, і якщо в монастирі можна зачахнути, то в Спілці - згоріти. Література не рятує, вона забирає. Коли ми говорима, про її величність Метафору, яка є Княгинею літератури, то з цього погляду теж треба глянути на творчість Олесі, бо в літературних колах ніколи не прощають відсутність у творах яскравих і самобутніх метафор, за не наявність яких, вас безжально засунуть у сірі, і ви до кінця днів своїх будете одним з багатьох, а не одним з небагатьох. Тож глянувши з цієї позиції на вірші Олесі, написані останнім часом, коли вона, перебуваючи в Києві, відчула велике змагання, яке завжди є на дні кожної мисьтецької богеми в столиці, ми будемо приємно вражені: "он спускається зірка/ у хвилю трави на пуантах", "давай/ незнайомими досі пограємось долями,/ невтрачену втрату, запросимо в душі/ свої"/, "сльози мої потойбічні, тектимуть зі стріх", "і хвилю цілує хвилина землі/ у воді"/, "між нами стала в профіль/ блудна Вічність, щоб ревно заволати:/ -Не люблю!!!", "кров/ із лютневих зір/ в моїй печалі". Це далеко не все із двох десятків віршів, перелік можна було б продовжити, тоді як у деяких поетів, які видали по кілька десятків книжок, не знайти жодної подібної перлини.

  "Кров із лютневих зір в моїй печалі" - це прекрасно і жахливо. Одначе, треба ще випробувати поетку на здатність виписати картину у вже своєму стилі, аж тоді можна говорити про майстерність майстра.

  Ми надіємось що поважний пан Василь Клічак, директор видавництва "Просвіта", виконає обіцянку, яку він виголосив на фуршеті, і видасть окремою книгою нові вірші О.Мудрак. Для цього їй ще треба їх трохи більше написати, бо Муза - це така гонорова коняка, що то везе, то скидає на брук, і в майбутній книзі ви знайдете не один досконалий приємний для серця вірш. Стверджуємо, що ця гарна двадцятилітня жінка є агресивною у своїй нерозтраченій безадресній любові, і вона може написати досконалий викінчений текст:

Гарячий сніг пашить в лавині ночі,

на цвинтарі ховаю біль єства,

мої зіниці впали в Ваші очі

і грають в карти:

два на два.

Самотній натовп,

метушня,

мурашник:

Ви знову є - водночас і нема,

стою в кавярні: спрагла і безстрашна,

а душу душать відстань

і зима.

Ти де, Іване, у епоху-двері

ввійди і обніми

святковість дня,

з моїх долонь зцілуй оцю містерію

і подаруй у холод сонценя.

На жаль, за такі вірші треба платити велику ціну, але це доля справжнього поета. Розвиваючи метафору заголовка, скажемо, що Олеся Мудрак безстрашно пішла в помаранчеву ніч творчості, адже вірші люблять тишу і присмерк перед грозою, освічений загравою пожежі власного життя. Хотілося б побажати Олесі Мудрак не повністю віддаватись літературі і "шаленому коханню з витребеньками, негайно і без наслідків" (цитата), а залишити трохи себе для себе.

  Як на нашу думку, еротичні вірші - це помста поетки за своє перше зраджене кохання, і кожне наступне чоловіче ім"я у вірші означає, що носій попереднього вже безжально покинута жертва, який ЇЇ вже ніколи не забуде і не здобуде. Так в часи матріархату жорстока цариця Тамара викидала своїх коханців після першої ночі просто в Дар"ялську ущелину. Боротьба і взаємопроникнення чоловічого і жіночого начала триває, і висока поезія освячує цю боротьбу в ім"я продовження життя.

  Врешті, якщо говорити філософскими категоріями, до чого теж тяжіє поетка, Олеся живе в Логосі і в Лотосі, а Лотос в Олесі, і коли вона зникає за рогом якоїсь київської кам"яниці, а ви невдовзі набираєте номер її моблки, оператор чітко відповідає: "Ваш абонент знаходться в зоні недосяжності". Тобто наступна збірка віршів Олесі Мудрак має робочу назву: "Поцілуй мене в Лотос".

14.О5.2ОО5      Василь Рубан

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments